РУКОПАШНИЙ БІЙ У ЄВРОПІ XV-ХХ ВІКУ

РУКОПАШНИЙ БІЙ У ЄВРОПІ XV-ХХ ВІКУ

Як і самураї з Японії, у період Середньовіччя лицарі мали власний кодекс, в котрому зброї відводиться важливе місце. Саме з її застосуванням проводилося більшість тренувань. Окрім фізичної підготовки, увага приділялася верховій їзді, полюванню та двобоям.
Майстерність оцінювалась на турнірах, де воїни проявляли себе. Перші проведення таких двобоїв показали, що уникнути поранень чи смертей неможливо. Тому були введені турнірні правила, яких слід було дотримуватися. Використовувалися рукопашні бої лише у лицарських спільнотах. Перші відомості про такі системи з’являються в XV ст. в Англії. Саме там майстри набирали собі учнів та показували їм, як правильно застосовувати у боротьбі: палиці; мечі; щити.
Окрім цього, також вивчався бій на кулаках. Не дивлячись на малу кількість інформації, відомо, що великі майстри надзвичайно цінувалися, а деякі в них отримували привілеї від самого Генріха VIII.
До нас дійшли тексти пізнього Середньовіччя, де описується техніка ведення бою, методи блокування ударів та прийоми обеззброєння. Все це послужило допомогою в мистецтві фехтування. В роботах Фьоре де Ліберіса «Flos Duellatorum» (1410) та Чарлза Студера «Das Solothurner Fechtbuch» (1423) частково описані прийоми бою, але ці відомості супроводжувалися лише декількома листками, в якості додатків, що розглядали основну зброю – мечі та даге.
Ця інформація демонструє незвичайну давнину розвитку володіння зброєю. Саме її застосування завжди обмежувало використання спеціальних вправ в запеклих сутичках. За цей період, до XVII століття, було придумано три різних напрямки рукопашного бою. До них відносили:
- вестморлендский;
- кумберлендский;
- девонширський.
З часом в світі з’являється ще більше різних стилів та методів рукопашного бою.
В першій половині XVIII ст., а саме у 1719 році, Джеймс Фігг оселився в Лондоні. Він був великим майстром, знав багато методів самозахисту. Вчитель мав багато учнів, навчав їх мистецтву, його часто викликали на двобої інші бійці. Якщо вірити легендам, то Фігг до 1733 року жодного разу не програв в бою. Саме це допомогло йому стати відомим.
Час йшов та з методик Джеймса створилися нові системи ведення бою, де використовувалися серії ударів. Такий стиль отримав назву бокс. Після 1600 року, коли з’явилася вогнепальна зброя, мечі та кинджали втратили свою популярність у багатьох країнах. Про них згадали лише через 100 років, в XVIII столітті. У цей період починається становлення фехтування, тому мечі потрібні як основний елемент спорту.
Французькі майстри багато років вивчали техніки сават та щоссон, котрі мають схожі риси зі східними бойовими мистецтвами. У 1882 році Шарлем Лекуром засновується школа французького боксу – такі методики стали чимось середнім між саватом на англійською боротьбою. Особливістю методики є те, що для ударів дозволено використовувати ноги. За цією причиною бокс із французькими коренями став сучасним французьким рукопашним боєм.
Усі бойові мистецтва направлені лише на самооборону та тренування тіла. Але вони не відображають філософські думки та світосприйняття людей окремих груп. Усвідомити глибини вдалося лише майстрам та учням, котрі посвятили своє життя глибинному вивченню рукопашного бою.
На початку ХХ століття до Європейських держав дійшли основи деяких японських мистецтв, котрі є популярними й понині. Американські солдати в арміях, а також їх колеги з країн котрі входять в єдиний альянс НАТО, вивчають основи та тонкощі рукопашного бою. Також досконально вивчаються прийоми військовими, котрі мають спеціальне озброєння та тактику (СВАТТ). Такі знання потрібні пошуковим групам, головна мета котрих – боротьба з ядерними засобами (НЕСТ).
Становлення школи рукопашного бою в армії США пройшло кілька етапів. Спочатку рукопашна підготовка будувалася на основі вивчення карате. Однак, незабаром виявилося, що, застосовуючи тільки один вид єдиноборств, неможливо вирішити все різноманіття завдань, що виникають в рукопашному бою. Тому незабаром був обраний інший метод, його назвали синтетичним.
Суть методу полягає в спробі об'єднати різні види бойових єдиноборств. З його допомогою вдалося поліпшити якісний рівень рукопашної підготовки.
...