РУКОПАШНИЙ БІЙ У 80Х РОКАХ ХХ ВІКУ І ДО СЬОГОДНІ

РУКОПАШНИЙ БІЙ У 80Х РОКАХ ХХ ВІКУ І ДО СЬОГОДНІ

Розвиток спортивних єдиноборств, до яких відноситься рукопашний бій, був сферою діяльності Всесоюзного фізкультурно-спортивного товариства «Динамо». Варто відзначити, що ця організація мала чудову систему матеріального постачання, бо знаходилася під опікою таких структур, як МВС і КДБ. У Москві була центральна база ВФСТ, яка відповідала за управління. Окрім цього, у республіках знаходилися аналогічні організації.
У склад Товариства входили офіцери МВС та КДБ, що займалися управлінням та тренуванням. Крім того, найкращі учні, які отримували професійні спортивні нагороди, також ставали офіцерами. Таким чином, ВФСТ стало місцем, яке забезпечувало фізично підготовлених працівників правоохоронних органів.
У 80-ті роки КГБ прийняло рішення використати Товариство в якості бази для створення спортивних змагань між співробітниками КГБ. Метою такого нововведення було поширення техніки рукопашного бою серед народних мас. За основу було взято правила самбо, дзюдо та боксу.
Однак таке рішення стало неефективним через те, що такі принципи не відповідали новому стилю. Дуже скоро цьому з’явилися підтвердження. Перші зональні змагання показали, що рівень травматизму серед учасників виявився занадто високим. Близько 80% співробітників структури отримали пошкодження різного ступеню тяжкості.
Таким чином, дана статистика стала головним недоліком нового виду спорту. Через це змагання постійно змінювалися з метою знаходження оптимальних умов, які дозволяли б зменшити рівень травматизму, але залишити відчуття реального бою.
На початку 90-х з’явився ряд талановитих майстрів, серед яких можна виділити Волика, Осипова, Коркача, Кравця та Журенко. На цьому етапі розвитку бойового мистецтва в Україні існував центр, який займався підготовкою спортсменів. Окрім цього, саме тут «Динамо» створило збори, де відбувалося кваліфіковане навчання співробітників силових структур.
Один із центрів підготовки розташовувався у Києві, на вулиці Артема, 14. У цьому напівпідвальному приміщенні обладнали три зали, один з яких використовувався для набивання. Він відрізнявся ретельним оснащенням, в яке входили маківари, мітки та силует, який за допомогою електромеханічної системи імітував рухи людини під час бою.
90-ті роки стали часом, коли рукопашний бій став популярним як вид спорту не тільки між працівниками силових структур, але й серед звичайного населення. Через це багато прийомів булі змінені для зручності аматорів. Таким чином, рукопашний бій швидко стає альтернативою східному єдиноборству та починає стрімкий розвиток в якості виду спорту.
Після розпаду Радянського Союзу Україна створила Федерацію рукопашного бою, яка діє і в наші часи. Організація займалася вдосконаленням техніки та поширенням бойового мистецтва серед звичайного населення. Останній підхід дозволяв більш ефективно використовувати техніку у правоохоронних операціях. До цього часу між спортивним та військовим рукопашним боєм з’являється чітка межа.
Зараз організація управляє більш ніж 21 федерацією та 300 осередками. Навчання мистецтву рукопашного бою проводиться у різноманітних секціях, гуртках, клубах та школах. Окрім цього, техніка використовується у військових частинах та інших державних структурах.
Зараз рукопашний бій можна розділити на 3 категорії:
1. Спортивний рукопашний бій – різновид, що відрізняється обмеженням прийомів, які можуть стати причиною серйозної травми. Ця категорія застосовується для підготовки спортсменів та бійців. Основною метою використання цієї техніки є розвиток фізичних можливостей, координації, якості ударів та кидків, а також необхідного морального настрою перед протистоянням.
2. Поліцейський рукопашний бій – був створений спеціально для використання міліцією та поліцією. Він має більш широку кількість прийомів і в основному направлений на затримку супротивника та його конвоювання. Окрім цього, до бою відносяться техніки, що використовуються для боротьби з декількома супротивниками та озброєними людьми.
3. Армійський рукопашний бій. Цей різновид створили для використання у спецпідрозділах. Його основою є техніки, що дозволяють максимально ефективно нейтралізувати супротивника. Варто відзначити, що навчання таким прийомам цивільних осіб заборонено.
Окрім цього, можна виділити декілька основних факторів, що відрізняють спортивний рукопашний бій від військового. До них відноситься заборона виростання прийомів, що є небезпечними для життя супротивника. Даний різновид має чітку систему розділу учасників за ваговою категорією. Варто відзначити, що військовий рукопашний бій, навпаки, не має майже ніяких обмежень, адже його головна мета – нейтралізація супротивника.
...