РУКОПАШНИЙ БІЙ НА РУСІ VI-XV ВІКУ

РУКОПАШНИЙ БІЙ НА РУСІ VI-XV ВІКУ

В середні віки на Русі вже були деякі способи ведення рукопашного бою, котрі відрізнялися від інших засобів боротьби. Перш за все особливо виділялися кулачні поєдинки – на той час вони набули повсюдного поширення.
Рукопашний бій почав своє існування ще за декілька тисячоліть до нашої ери та був поширений у військових громадах. Так тривало до VI ст. н.е. Також поширені прийоми існували всередині племені, використовувалися у змаганнях між різними общинами. Окрім цього, рукопашний бій використовувався у війнах та сутичках. Навички передавалися від батька до сина, при цьому підтримувалися бойові традиції, прийоми розвитку тіла.
З історичних часів до нас дійшли відомості, що в 548 році слов’яни у кількості шести тисяч вели бій з армією римлян. Серед воїнів був Ілля. Про нього складено багато саг та легенд. Цього чоловіка прийняв на військову службу імператор Візантії Юстиніан та відразу зробив його начальником палацової варти. Слов’янських воїнів, котрі пізнали всі тонкощі боротьби на кулаках, бажали прийняти на службу різні правителі держав.
Ще в VI ст. імператор Маврикій написав такі слова: «Слов’яни дуже полюбляють свободу. Їх неможливо схилити до рабства чи служби. Хоробрість та витривалість чоловіків в рази збільшується на рідній землі. Навіть молоді юнаки майстерно володіють як зброєю, так іншими навичками ведення бою».
У періоди нашестя монголів на чолі з Батиєм прославився воєвода Евпатій Коловрат. Незважаючи на те, що майже всі його воїни загинули у бою, вони змогли розбити військо ворогів, котрих було у декілька разів більше. Хан був вражений мужністю та доблестю воїнів. Саме тому він наказав поховати загиблих та відпустити полонених.
Підготовка хлопців почалася ще з юнацтва. У формі гри прививалися навички ведення рукопашного бою. Такі вправи були втіхою для молоді та служили гарною основою для загартовування.
Щоб показати свої навики та вміння, проводилися турніри та змагання. Частіш за все це відбувалося у святкові дні. Потрібно було ділитися на «ворожі» табори та по сигналу кидатися один на одного з криками. У якості супроводу били у бубни та накри.
У військових дружинах підготовка була комплексною, мала прикладний характер. Молодь навчалася багатьом прийомам, отримувала вміння, необхідні у походах. Обов’язково вивчались: зда верхи; стрільба з лука; володіння зброєю – мечем, сокирою.
Окремою формою навчання є поминальні ігрища, котрі проходили під час поховання товаришів. Відбувалося штурмування пагорбу з метою захопити вершину. Було заборонено використовувати захисну одежу. Потрібно було користатися хитрістю, швидкістю і гнучкістю. Це ті якості, котрі допомагали вижити у сутичці.
Бої на кулаках у стародавні часи використовувалися для підготовки до битви. Для захисту рук до ліктя використовувалися накладки. Під час битви воїни завдавали сильні удари такими захисними чревцями. На ноги вдягалися кольчужні або шкіряні підніжжя. Завдяки ременям кріпилися крюки або шпички. При умілому та правильному використанні таких елементів ноги воїна також мали велику силу.
На різних територіях бої на кулаках мали неоднакові назви. Наприклад, у Володимирі такі дії іменувалися як кружало, а у Пскові – скобарь. Кожна місцевість володіла окремими прийомами та особливостями. За часи Київської Русі з’явилися чотири різні напрямки рукопашного бою. До них відносять:
• рязанське;
• московське;
• новгородське;
• в’ятське.
Розвиток ратного мистецтва, розвиток сили духу припали на правління князя Святослава – 968 рік. В історії є багато прикладів, коли воїни завдяки саме рукопашному бою перемагали у битвах, розбивали велику кількість ворогів.
Відомо, що часів Русі було проведено значну кількість боїв та війн. Це допомогло накопичити досвід у мистецтві бою. Богатирі завжди мали доблесть, мужність та честь, вони жертвували собою, щоб привнести спокій у рідні селища, не дати ворогу захопити дома. Такі жертвоприношення стали основою виховання русинів.
З IX ст. змінюється процес обробки металевих предметів, що значно вплинуло на розвиток рукопашного бою. Мечі та броня стали міцними, тому створювалися більш удосконалені прийоми бою на кулаках, котрі були ефективними навіть перед озброєним ворогом. Також на кулачні бої вплинуло завоювання Русі монголо-татарами, котре почалося в 1237 році та продовжилося до XV століття.
...